Перша письмова згадка про Яворів датується 1436 роком. Яворів у документі згаданий як місто – таким чином, магдебурзьке право він отримав ще на початку XV ст. (а можливо, й раніше).
1498 році молдавський господар Штефан ІІІ під час походу на Галичину з великою ордою турків і татар зруйнував Яворів. Ще один татарський набіг завдав шкоди місту в 1507 році.
На межі XV–XVI століть Яворів перейшов до володінь роду польських шляхтичів Ґурок.
Вже в 1515 р. згадується православна громада Яворова. Спротив національному та релігійному гніту приводить до організації братства, яке 1568 року збудувало церкву на Великому передмісті, а у 1572 – на Малому.
Саме знаходження Яворова на роздоріжжі важливих шляхів сприяло розвиткові в ньому торгівлі і ремесла.
У середині XVI століття Яворів став королівським містом, а 2 липня 1569 року повторно отримав від Сигізмунда-Августа привілей на магдебурзьке право — свідчення того, що тут активно розвивалися торгівля і ремісництво, влаштовувалися великі ярмарки із залученням іноземних купців.
Місто часто потерпало від набігів татар, які протягом всього XVI століття спустошували Яворівщину, та від епідемій, і пожеж. Так, у 1636 році велика пожежа охопила все місто, крім Малого передмістя і замку. Згоріли більшість будинків та дерев’яна ратуша у центрі.
11 червня 1675 року в місті було укладено договір — «Яворівський трактат» — між Річчю Посполитою та Францією.
Сюди для переговорів прибували посли різних країн. Саме в яворівській твердині король готувався до турецького походу 1676 р.
Після 1-го поділу Польщі (1772) Яворів — у складі Австрії (від 1867 року — Австро-Угорщина). Тоді ж Яворів одержав статус вільного міста, до якого напливали німецькі колоністи, які тут заснували різні підприємства.
У XIX столітті і аж до 1939 року Яворів — повітове місто, а в сучасних межах існує з 1964 року.
Особливий розквіт району припадає на 60-і роки ХХ століття, коли на Яворівщині знайшли величезні поклади самородної сірки. Почалось будівництво сірчаного кар’єру, збагачувальної фабрики та міста Новояворівська, з усіма сучасними вигодами міського життя, що в сумі спричинило міграцію до району багатьох спеціалістів із різних кутків як України так і колишнього СРСР. Із здобуттям Україною незалежності в 1991 році головні підприємства району (в тому числі Яворівське державне гірничо-хімічне підприємство «Сірка») зупинили свою господарську діяльність, що призвело до різкого зубожіння населення та перетворило Яворівщину на економічно-депресивну територію.
Поштовхом до економічного розвитку стало відкриття пункту пропуску через державний кордон «Краковець» з 1996 року та створення спеціальної економічної зони «Яворів».
